IN KASTUS IN VIVO
In Kastus In Vivo 1. Світ білих веж
2.Попіл
3.Виє мама
4.Неба зорі
5.Птаха на ймення NACHTIGALL
6. Майстер з міста HAMELN
7.Від Києва до Ольстера
8.Нава
9.Пісня химерного краю



Пісня химерного краю

Гляньмо за обрій.
Рай зупинився на ніч -
Став духом химерного краю.

Де вогонь серед краю
Грає духом - тілом
Химерного краю.

І долом, і небом
Вага тої сили вогню.

Сік прозорих долонь
То антонів огонь
Став заміною крови
Химерного краю.

Але чуєш ?.. кроки.
Кроки лунають,
Стинаючи тишу
Химерного краю.

І долом, і небом
Вага сили впевненої.

Спокій його зору.
Кроком долаючи опір
Химерного краю

Сходить він.
То є мій син.
Він приходить до брами
Химерного краю.

І нині, і нині
Він зійде наче спокій долин.
І, вітаючи небо.
Покриє осанною скін.

Андрій Середа

На верх

Нава

Навою у снах
Вона лине а в очах
Страх птах

Лови ув імлі
Вона є але і ні
Є

Сивіє в'є
Тьмяною сльозою зволожує
Вона є

Вона знов і знов
Її руки наче кров
Знов і знову

Вона є у снах зниклою
А на устах є

Линуча навою
Обіймами болю
То лиш сміх її

Вона лине вона є
Але і ні але і є
Вона знову
Вона є вона у снах знову
Її руки наче кров
Вона знов

Вона лине вона є
Але і ні але і є
Вона знову

І наче птах віє очима сивими її

Андрій Середа

На верх

Від Києва до Ольстера

Прокладу я прутня до Ольстера
Що то за шлях! Відстань рахуй
Проклади і ти до той сфери
Й довго не мудруй.

І заллє білим світ той сивий
Білим зерном попід самі зорі!
Й затремтить день в кривавім морі
Янгольським крилом.

Подарую Київ я Ольстеру.
А той Ольстер додому візьму.
А ти з'ясуй, чому так треба
Й довго не мудруй.

Андрій Середа

На верх

Світ білих веж

Світ в зіницях білих веж,
Світ, народжених для тебе.
З білих веж в твоїх долонях білий світ.

Світ в долонях білих крил,
Крила розтинає сила,
Сила звіра, яким і є сей білий світ.

Тихий край осанна,
Там небесна панна
Лоном білим грала,
Бо народжена сама була білою.

Панни край - осанна.
Пломеніла рана -
То сходило рано
Те єдине, що було не її.

Лоном вже рушає звір.
Сивим дивограєм його тіло сяє.
Грає там,
Крає там раною.

Плазом спрагло рану п'є,
Лоном! - бо він є її єдиним плодом.
Сходом - п'є,
Згодом - звіє.

Сіє рана зерна жовтих лез,
Зілля яро розтинає небо
Світом білих веж.
Світом, що не має більше меж.

Сину, то є тільки біль.
Гине у тім болю лине кволий посміх.
Тільки сіль.
Тільки знову.

Зір, запозичений в нього,
Звір - він схиляється перед тобою.
Болі зір сіє зорі.

Андрій Середа

На верх

Виє мама

Мама плекає думу -
Життя, як почати знов,
Мамо, але ж твоя брама - не гума,
Щоби сина вернути в кров.

Ма - частина слова,
Ма - частина друга слова.
Між ними - брама, всім знайома.
А далі (в пісні) - кома.

Виє мама зважай

Мама жадає все почати знов.
Жадає в собі розчинити свого сина.
Але в сина личко - вже не суничка.
Ти не сунь суничку в браму, мамо.
Ти не бався, це - не діє.

Виє мама аж шумить гай

Мама - дві частини одного слова,
Якщо їх розвести, мамо, буде брама.
Але слово "мама" - яке слово!...
Воно стисле, воно стиснуте, воно ціле,
Воно чуле!
Слово "мама" !!! - це зачинена брама в
Минуле.

Андрій Середа

На верх

Попіл
Див."In Kastus"
Володимир Цибулько

Птаха на ймення Nachtigall
Див." In Kastus"
Андрій Середа

Майстер з міста Hameln
Див" In Kastus"
Андрій Середа

На верх

Неба зорі

Сіє небо зорі.
Світлом заливає
Сам Господь благословляє
Наш небесний дах

Віє під тим дахом
Залістим пилом
Отим пилом наче крила
Устеляє шлях

А на небі зірок
Глянь Небо гуляє

Я візьму з собою тризуб
То не тризуб - вила
Тай піду ген за обрій де гуляє сила
Де гуляє ота сила
Із якимось бидлом
Що його отая сила називає світлом

Я на вила тую силу
Бо то сила підла
То не сила, то є сало
Із-за того бидла.

А вже потім у струмочку
Тай помию вила
То не вила, то є тризуб,
Що рождає силуа

На верх