Гайдамаки     
Haydamaky Свят Вечiр
Стара Румунiя
Karpaten Ska
Полісся
Червоні вершники
Біла-біла
Жнива
Ой то не, ружа
Нехай-рехай
А вже років 200
Тіні забутих предків


"Свят Вечір"

Променисте намисто вдіває світ,
Йому сталася новина.
Нині Св'ято на землі наших бабів,
Св'ятий вечір, земле моя!

Уклонися низько й на Небо поглянь:
Вже вечірня зійшла Зоря.
Діва Марія Сина родила,
Св'ятий вечір, земле моя!

До старих повій, як до чесних дів,
До слабих, як малих дітей,
Жодної з тих душ не забудеш Ти,
Нині й прісно ми як одне!

Співай зі мною, Черевач, співай, Янувко й Залісся,
Йде Прип'яттю луна тих пісень.
Є на планеті Земля "...велика, хлібна країна..."
Шлюбів таємниць та ідей.

Променисте намисто вдіває світ,
Йому сталася новина.
Нині Св'ято на землі наших бабів,
Св'ятий вечір, земле моя!

На верх

Стара Румунія

Ой, чи ясно на душі, я не знаю,
Ніч розкидала вогні, я збираю.

Ти про неї не питай,
За мною не голоси.

Щастя було не дуже, та й не мало,
Не повірив я йому, так сі стало.

Не повірив я йому, так сі стало,
Скількі, курво, не давай - усе мало.

Не пізнав, не покохав, бо не вмію,
Що у грудях не горить, то не гріє.

Пісня ллється через край, х.. з тим краєм,
Не трима мене земля, так буває.

Пішов Місяць по воді, як поорав,
Сонце, не веди мене в Чорну гору!

На верх

KarpatenSka

Тихо в тих мріях, як у Церкві,
Щастя моє стояло,
Я прочитав тобі молитві,
Які ти ще не знала.
Дізнався світ, сурма заграла,
Я відповів, ти не спитала,
На маків цвіт роса упала,
Ім’я твоє назвала.

Не заспівали треті півні –
Праведні Сили спали,
Наших обіймів дикі коні
На полі смерті грали.
А я ходив не чувши розум,
Не по воді ходив – по сльозах,
Як на війні я був з тобою,
А думав – із Любов’ю.

На верх

Полісся

Я си св'яту землю найшов
Ще як небом до тебе йшов
На тій землі Любов жива,
Правда гола й Віра сліпа

Стежка на Небі змією
Аж до Тебе я йду єю
Моя сестро, Матір моя
Не знав, як любив Тебе я.

А я си піду там, де до неба шумить гай,
Де вогнем горіло Полісся.
Де Ярило зійде-там буде моя земля,
ти вітай ми вогнем, не бійся!

Аж я за тобою прийшов,
Та вже я женився, як ішов.
Тепер маю за пів-шляху
Стрелить сизокрилу птаху.

Я в політиці сі не знав,
На ніц волю не міняв,
Не на розум надію мав,
Жив-був, як те поле орав...

На верх

Червоні вершники

Чорні троянди в’яли,
сходив новий червоний цвіт.
Лети, моя пісне, у далекий час.
Комунарці передай привіт.

Хор:
А я си добре знаю,
Як си правду граю,
Так це життя, бува, мине.
Любов сліпа, коли мертва трава,
Коли п’яна циганська струна.

Греблі вертали води,
домни лили метал
Гімни червоним вершникам
Днірогесу чудо хор співав.

Хор.

Били тії акорди
кров’ю у скроні тих,
Хто перекував шаблі на рала,
У майбутнє збудував мости.
Лети, моя пісне, у далекий час!

Хор.

На верх

Біла-Біла

Ой, Біла-біла,
Ти самого чорта з розуму би звела.
Я на край землі пішов би за тобою,
А би тільки цілували губи твої.
Ой, Біла-біла.

Ти - як та ружа,
Поколола серце кожного би мужа.
Він на Тебе таку тільки би дивився,
На твою напасну вроду би молився,
Ой, Біла-біла.

З неба не впадеш,
Тай нікому твоє серце не покажеш,
Там на небі, наче, хто на скрипці грає,
А мені здається, що мене кохає
Ой, Біла-біла.

Зими і весни
Поможіть мені неї си донести,
Шляк трафляє мене, п'яного, в дорозі,
Усіх країн мені до дупи поліцаї,
Ой, Біла-біла.

На верх

Жнива

Зійшла благодать небесна на
Господев край,
Прихилився до землі серпневий ранок.
Йдуть чоловіки на поле пшениці жати,
А за ними жінки снопи в’язати.

Хор:
Гойда! Котилася зірка на левади.
Гойда! Небесами Янголи літали,
Гойда! Будь здравий, краю наш! Села.

Ластівочка в небі вітає жнива,
Попрацюємо ми у Божій славі.
А як прийде вечір – будем пити вино,
Господа нашого хвалитимемо.

Хор.
Благословенна Богом буть наша земле!
Май ж по віки щедрих врожаїв!
А ми з тої ласки поклін віддаймо
Отцю небесному й синові Його.

Хор.

На верх

Ой, то не ружа

Ой, там на горі, в зеленім гаї,
Ой, там на горі дуб стоїть.
А під тим дубом, під тим дубочком,
Зелена ружа, білий цвіт.

Ой, то не ружа, ой, то не ружа,
Ой. то не з ружі білий цвіт.
Моєї дівчини дрібненькі сльози,
Що вона плаче день та ніч.

Не плач, дівчино. і не журися,
І дай ти серцю супокій.
Прийди до мене, і притулися,
Навіки моя, а я-твій!

На верх

Нехай, нехай

А хто, хто Миколая любить,
А хто, хто Миколаю служить
Тому святий Миколай за всякий час помагай,
Миколай.

Ой, Нехай, нехай-
Ніхто не вловить вітра в полі,
Ой, Нехай, нехай-
Сонце додолу йде собі поволі.
-Забивай, забивай!

Ой, Нехай, нехай-
Духом єдиним живі Земля й Небо,
Ой, Нехай, нехай-
Хто си на світі молиться за тебе.
-Забивай, забивай!

На верх

А вже років 200

А вже років 200, як Козак в неволі
Понад Дніпром ходить, викликає долю:
- Гей, вийди доле, із води
- Визволь, мене, серденько, із біди.

Не вийду, Козаче, не вийду, соколе,
І рада б я вийти, та й сама в неволі.
- Гей. у неволі, у ярмі,
Під Московським караулом, у тюрмі.

Гетьмане Богдане, нерозумний сину,
Занапастив військо, ще й свою країну.
Гей, занапастив, зруйнував,
Бо в голові розуму мало мав.

На верх

Тіні забутих предків

Долинов, долинов,
І в гай, по калину,
Ходила дівчина сім день, ще й годину.

Чисто ходиш, дівча,
Чисто блудиш, дівча,
Віддай же ти, дівчинонько,
Твого сина любиш.

Якби не любила,
То би й не ходила
Твого сина вірно люблю
Тай за него піду.

Ой, не плач. дівчино,
Ой, не плач, небого.
Бери, дасть ти милий
Коня вороного...

Ой, що мені з того
Коня вороного
Коли нема, тай не буде
Мого миленького.

На верх