Зажурились галичанки

Зажурились галичанки через тую зміну, 
Що відходять усусуси та й на Україну.
 
Хто ж нас поцілує в уста малинові 
Карі оченята, чорненькії брові, 
Хто ж нас поцілує в уста малинові 
Карі оченята, чорні брови. 

Не журіться, галичанки, та вже є військові, 
Вони краще обіймають, як стрільці січові. 

Ті вас поцілуть в уста малинові 
Карі оченята, чорненькії брові, 
Ті вас поцілуть в уста малинові 
Карі оченята, чорні брови. 

Ой не будуть більш військові з нами приставати. 
І не будуть нас військові за станові мати. 
І не поцілують в уста малинові 

Карі оченята, чорненькії брові, 
І не поцілують в уста малинові 
Карі оченята, чорні брови. 

А як ви вже з України вернетеся знову, 
І як вперше знов підете з нами на розмову, 

Тоді вже цілуйте в уста малинові, 
Карі оченята, чорненькії брові, 
Тоді вже цілуйте в уста малинові, 
Карі оченята, чорні брови.