Мантра

Мала мати сина, тай го оженила.
Молоду невістку дуже не любила.

Вираджала мати сина у солдати,
Молоду невістку зелений льон рвати.

Брала льон невістка, брала-вибирала
Аж посеред поля тополею стала.

Вертає син з війська, вступає до хати:
Добрий вечір – каже – моя рідна мати.

Мамцю ж моя, мамцю, що то за причина,
Що посеред поля росте тополина?

Не питайся, сину, що то за причина,
Візьми топір в руки, рубай тополину.

Як ударив вперше – вона ся схилила,
Вдарив вдруге, втретє – вона промовила:

Не рубай ня, милий, я ж твоя миленька,
А там під листками дитина маленька.

Мамцю ж моя, мамцю, що ж ти наробила?
Така була пара, а ти розлучила!