Їхав козак за Дунай

Їхав козак за Дунай, 
Сказав: — Дівчино, прощай! 
Ти, конику вороненький, 
Неси та гуляй! 

— Постій, постій, козаче, 
Твоя дівчина плаче, 
Як ти мене покидаєш, — 
Тільки подумай! 

— Білих ручок не ламай, 
Ясних очей не стирай, 
Мене з війни зі славою 
К собі ожидай! 

— Не хочу я нічого 
Тільки тебе одного, 
Ти будь здоров, мій маленький, 
А все пропадай