По діброві вітер віє

По діброві вітер віє, 
Гуля по полю. 
Край дороги гне тополю 
До самого долу. 

Стан високий, лист широкий 
Марно зеленіє, 
Кругом поле, як те море 
Широке, синіє. 

Чумак іде, подивився 
Та й голову схилить, 
Чабан вранці з сопілкою 
Сяде на могилі. 

Подивився - серце ниє. 
Кругом ні билини! 
Одна, одна, як сирота, 
На чужині гине!